Про сімейну медіацію

Сімейна медіація - це позасудова, добровільна, конфіденційна процедура для врегулювання або запобігання конфліктам (спорам) між членами однієї сім’ї, родини, які пов’язані кровними, шлюбними, дитячо-батьківськими стосунками, і всіма, хто перебуває, чи раніше перебував у родинних зв’язках

Що таке сімейна медіація

В процесі медіації медіатор вислуховує кожну з сторін на індивідуальних та спільних зустрічах, допомагає їм зрозуміти свої справжні інтереси і потреби, заспокоює негативні емоції, допомагає проаналізувати всі аспекти обговорюваного питання, знайти взаєморозуміння та спільну мову, та на основі цього створити компроміс та виробити оптимальні способи вирішення конфлікту.

При цьому, медіатор не дає сторонам порад та не приймає рішень за них, не осуджує їх, не виступає на стороні жодної із сторін. Особлива увага в сімейній медіації приділяється психологічним відносинам сторін конфлікту, медіатор використовує в тому числі і психологічні методи для врегулювання спору.

Взявши участь в сімейній медіації ви зможете самостійно приймати рішення що відповідає вашим інтересам, отримаєте шанс налагодити відносини, зекономити час та гроші, зберегти свій психоемоційний стан від зайвих стресів, які зазвичай супроводжують судові процеси.

Сімейна медіація працює із конфліктами, що виникають між:

подружжям;
особами, які проживають разом без реєстрації шлюбу;
батьками і дітьми;
дідом, бабою, прабабою, прадідом та онуками, правнуками;
братами та сестрами;
усиновленими та усиновлювачами;
іншими членами сім’ї та родичами.

З ПРИВОДУ відновлення комунікації та пошуку домовленостей щодо:

шлюбних відносин;
розірвання шлюбу;
припинення фактичних шлюбних відносин;
визначення місця проживання дитини;
участі батьків у вихованні та утриманні дитини;
виїзду дитини за кордон;
визначення чи зміни імені чи прізвища дитини;
управління спільним майном;
поділу спільного сумісного майна подружжя;
стягнення аліментів;

позбавлення батьківських прав;
спадщини;
взаємовідносин опіки та піклування;
питання, пов’язані з усиновленням/скасуванням усиновлення;
взаємовідносини, які виникають в інших формах сімейного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування (опіка, піклування, прийомна родина, дитячі будинки сімейного типу, тимчасове влаштування, патронат);
взаємовідносин між членами сім’ї, родичами тощо.

У РАЗІ ЯКЩО:

сторони зайшли у глухий кут з вирішенням спору;
сторони усвідомлюють потребу у досягненні компромісу та готові до діалогу;
для сторін конфлікту пріоритетним є швидке вирішення спору;
для сторін конфлікту пріоритетною є конфіденційність;
сторони бажають налагодити спілкування та взаєморозуміння та зберегти відносини в майбутньому.

При цьому, судове провадження щодо розгляду сімейного спору не перешкоджає сторонам звернутись до медіатора, оскільки останній допоможе досягнути компромісу в результаті чого, сторони можуть укласти мирову угоду, змінити позовні вимоги, позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати його, тощо.

Принципи сімейної медіації

Добровільність – участь у медіації є добровільним волевиявленням учасників медіації. Ніхто не може бути примушений до врегулювання конфлікту (спору) шляхом проведення медіації. Сторони медіації та медіатор можуть у будь-який момент відмовитися від участі в медіації. Участь сторони в медіації не може вважатися визнанням такою стороною вини, позовних вимог або відмовою від позовних вимог.

Конфіденційність – медіатор та інші учасники медіації не мають права розголошувати конфіденційну інформацію, якщо інше не встановлено законом або якщо всі сторони медіації не домовилися у письмовій формі про інше. Конфіденційною інформацією вважається вся інформація, яка стала відома під час підготовки до медіації та проведення медіації, зокрема про пропозицію та готовність сторін конфлікту (спору) до участі у медіації, факти та обставини, висловлені судження та пропозиції сторін медіації щодо врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації. Медіатор не може бути допитаний як свідок у справі (провадженні) щодо інформації, яка стала йому відома під час підготовки до медіації та проведення медіації.
Нейтральність медіатора – медіатор не є представником жодної із сторін, не виступає на її стороні, тобто є неупередженим та незалежним від впливу сторін чи третіх осіб, не має зацікавленості у вирішенні спору на користь якоїсь із них. Таким чином, рішення, знайдене в процесі сімейної медіації задовольняє інтереси обох із сторін конфлікту. Медіатор може відмовитись від ведення процедури (самовідвід) у випадку появи обставин, що обумовлюють його зацікавленість у вирішенні справи на користь однієї із сторін.
Самовизначення – сторони медіації самостійно обирають медіатора (медіаторів) та/або суб’єкта, що забезпечує проведення медіації. Сторони медіації самостійно визначають перелік питань, які обговорюватимуться, варіанти врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації, строки та способи її виконання, інші питання щодо конфлікту (спору) та проведення медіації. Інші учасники медіації можуть надавати консультації та рекомендації сторонам медіації, але рішення приймається виключно сторонами медіації. Медіація проводиться на засадах рівності сторін. Сторонам медіації має бути надано рівні можливості під час проведення медіації. Зобов’язання медіатора повинні бути однаковими стосовно всіх сторін медіації.

Хто такий медіатор

Хто такий медіатор?

Медіатор - спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію.

Медіатор не представляє інтереси жодної із сторін та у випадку наявності конфлікту інтересів, зобов'язаний повідомити про це сторони у порядку визначеному законом.

Медіатор не може:

1) суміщати функцію медіатора з функцією іншого учасника медіації в одному конфлікті (спорі);

2) надавати сторонам медіації консультації та рекомендації щодо прийняття рішення по суті конфлікту (спору);

3) приймати рішення по суті конфлікту (спору) між сторонами медіації;

4) бути представником або захисником будь-якої із сторін у досудовому розслідуванні, судовому, третейському чи арбітражному провадженні у конфлікті (спорі), в якому він є чи був медіатором.

Вимоги до статусу та підготовки медіатора встановлені Законом України “Про медіацію”.

Сторони медіації, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та підпорядкування, громадські об’єднання можуть встановлювати додаткові вимоги до медіаторів, яких вони залучають або послугами яких користуються, зокрема щодо наявності спеціальної підготовки, віку, освіти, практичного досвіду тощо.

Як прийняти рішення чи потрібна медіація

Для з’ясування доцільності медіації медіатор проводить індивідуальні зустрічі з кожною стороною.

На такій зустрічі ви маєте можливість

обговорити з медіатором питання, які б ви хотіли вирішити в медіації,
отримати інформацію як відбувається медіація, за якими принципами, у чому полягає робота медіатора та яким чином можуть бути оформлені результати процедури,
прийняти рішення про участь в медіації,
обговорити можливості запрошення іншої сторони у процедуру.

Медіатор може здійснювати також інші заходи для підготовки до медіації, узгоджені зі сторонами, консультації з адвокатами сторін, збирання та обмін інформацією, документами тощо.

Важливо, що медіація може проводитись за умови згоди обох сторін на участь в процедурі, після укладення договору про проведення медіації (усно або письмово).

Як відбувається медіація

за взаємною згодою сторін,
у спільних або окремих зустрічах,
онлайн або в особистих зустрічах,
з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності процедури, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації,
з дотриманням вимог Закону України “Про медіацію”, договору про проведення медіації, правил проведення медіації та норм професійної етики медіатора.

Медіатор:

допомагає проводити переговори,
забезпечує дотримання рівності сторін під час медіації,
допомагає сторонам донести свою думку та почути один одного,
допомагає сторонам конфлікту (спору) здійснювати комунікацію, досягати порозуміння,
допомагає сторонам висловити свої емоції та переживання, зрозуміти свої інтереси та потреби, розширити кут зору на ситуацію та шляхи її врегулювання,
звертає увагу на інтереси та законні права дітей, у конфліктах, які їх торкаються,
інформує про права та обов'язки сторін,
консультує щодо процедури та порядку проведення медіації та фіксування її результатів,
сприяє пошуку взаємовигідних варіантів вирішення конфлікту,
допомагає сторонам перевірити домовленості на предмет реалістичності та виконуваності.

У процедурі медіації сторони можуть досягати проміжних та тимчасових домовленостей для того, щоб тестувати варіанти рішень, а також відновлювати довіру.

Домовленості досягнуті у медіації оформляються угодою за результатами медіації, яка може укладатись усно або письмово, у залежності від предмета домовленостей та з урахуванням вимог законодавства, що регулюють конкретні правовідносини.