- Наразі в обіході людей допоміжних професій все частіше використовується слово "супервізія". Що саме воно означає для медіатора і, взагалі, для чого необхідний цей інститут?

Супервізія (лат. supervidere — оглядати зверху) - це один з інструментів професійного зростання, гігієни медіаційної практики та профілактики вигорання медіатора. 
Коли ми, як медіатори, знаходимся всередині процесу, ми бачимо ситуацію під певним кутом зору. Ми знаходимся у кейсі поруч зі сторонами, маємо можливість отримувати не лише вербальну, але й невербальну інформацію, працюємо як раціональною, так і емпатичною частиною себе. Супервізія жодним чином не сперечається і не втручається у цей кут зору, але розширює його, надаючи можливість подивитися на ситуацію зверху. Є такі рядки у Єсеніна: "лицом к лицу лица не увидать... Большое видится на расстоянии". І саме супервізія дає можливість відійти на певну відстань та побачити процес медіації зі сторони. 
Супервізія є такою ж необхідною процедурою для медіатора, як і, наприклад, чищення зубів кожного ранку. Ми можемо цього і не робити, але матимемо не дуже приємний запах з рота, карієс та зубний біль. Ми можемо не виносити кейси у супервізію, але рано чи пізно зіткнемося з тим, що зупинилися у власному розвитку, втрачаємо інтерес і діємо у кожній ситуації за певним сценарієм без варіативності та творчої складової.

​

- Існує думка про те, що супервізор оцінює роботу медіатора і вказує на його помилки та недоліки. Чи так це насправді і що робити, щоб страх оцінки не був перешкодою для звернення до супервізора?

Так, дійсно, саме страх оцінки частіш за все стає перешкодою для звернення до супервізора. І дійсно, треба мати певну сміливість, щоб прийти до колеги і сказати: "В мене є певні питання і мені важливо з ними розібратися". Але, чи не цим саме ми і мотивуємо людей звертатися до медіації? Ми кажемо: "Якщо між вами є певні неможливості самостійно вирішити певні питання, є ми, медіатори. Звертайтесь до медіації, бо просити про допомогу - це не про слабкість, а про силу". Якщо ми декларуємо, що звернення за допомогою - це важливо, тоді чому самі не звертаємося? У цій точці це питання до кожного: що саме відбувається, з чим саме ви стикаєтесь у цей момент, що саме лякає?..
Основні задачі супервізора - підтримка та навчання. Він не каже: "ти гарний медіатор або поганий". Завдання - разом подивитися на питання, які постають у кейсі та разом знайти відповіді на ці питання. Супервізія завжди має конфіденційний характер, супервізор працює у межах запиту супервізанта і супервізант сам обирає, які ідеї брати собі, а повз які просто пройти. Це схоже на вибір сукні. Ми маємо варіанти, приміряємо їх, відчуваємо себе і далі обираємо, яку сукню придбати, а яку залишити у крамниці.

​

- Ви кажете про конфіденційність, тобто, це завжди процес один на один?

Існує два формати супервізії: індивідуальна, коли є лише супервізор і супервізант, та групова, коли є супервізор, супервізант та група. Зазвичай група - це приблизно 7-10 осіб, які є медіаторами. Але, незалежно від формату, принцип конфіденційності діє на усіх, хто знаходиться у процесі. Під час групової супервізії користь отримує не лише супервізант, але й усі учасники процесу, адже це є можливістю через кейс одного медіатора, отримати певні підказки та лайфхаки у власну скарбничку. 
Підхід, у якому працює супервізор, залежить як від вмінь та навичок самого супервізора, так і від запиту, з яким приходить медіатор. 

​

- Як обрати свого супервізора?

А як ви обираєте власного перукаря чи лікаря? Пробувати. Я можу порекомендувати власного супервізора, але він може бути дуже гарним для мене і абсолютно не комфортним для вас. І це нормально. 
Один з можливих шляхів, як на мене, брати участь у групових супервізіях в якості учасника. Це дає можливість відчути стиль роботи супервізора, побачити його під час роботи, відчути всередині себе "чи моя це людина" за переконаннями та цінностями.

Інколи важливо мати кілька супервізорів, бо один чудово працює з запитами щодо процедури та суті кейсу, а інший - прекрасний фахівець у сфері роботи з емоційними станами. Окрім того, супервізор - це просто людина і він також може не все бачити або бачити через призму власного світогляду. Тоді як інший - бачить інакше. І це про те, що, звертаючись до кількох супервізорів, я збільшую арсенал власних інструментів та фокусів зору для подальшої роботи як медіатор.

​

- Якщо людина жодного разу не була на супервізії, с чого треба почати?

Почати треба з того, що почати. Просто починайте, пробуйте, відчувайте, шукайте, експериментуйте... Інколи виходиш після супервізії натхненним, з відчуттям крил за спиною. Інколи відчуваєш розчарування. І це нормально. Це процес і досвід. Запитайте у своїх колег, з ким працюють вони. Зверніться до АСМУ щодо переліку сертифікованих супервізорів. Відвідуйте заходи, де можете побачити і відчути людей, які є супервізорами: що вони говорять, як вони говорять, як себе позиціонують... Головне - почати, а далі вже буде важко зупинитися, бо супервізія - це дійсно неймовірно захоплюючий, наповнюючий та цікавий процес зустрічі перш за все з самим собою та з собою поруч з іншим.